(На фото батько Бандера та його «плоди»)

За сто кілометрів від Бремена в Німеччині є містечко Оснабрюк. Примітне містечко, треба сказати для історії Німеччини.

Якщо мені не зраджує пам'ять (не пам'ятаю де читав), але саме події під цим майбутнім містечком є точкою відліку появи німецької державності. У дев'ятому році нашої ери об'єднані германці розбили 15 тисячну римську армію в так званій Битві в Тевтобурзькому Лісі. Що цікаво, у цьому ж містечку 24 жовтня 1648 року було підписано першу геополітичну угоду, яка визначила політичний ландшафт Європи на кілька століть і увійшла історію як Вестфальський світ.

Так от, у Онасбрюку є вулиця Ельфріди Шольц. Можна було б говорити, що ця проста німкеня удостоїлася такої честі тому, що народилася в Оснабрюку і їй присвячено роман Еріха Ремарка «Іскра життя», але насправді ні. У цьому легендарному місті посміли назвати вулицю на честь, страченої патріотичною владою прихованої колаборантки, яка на думку СБУ Гестапо та легітимного суду підривала боєздатність національної визвольної армії стверджуючи у приватних бесідах що: «Українські Німецькі солдати то є гарматне м'ясо, Україна Німеччина приречена на поразку, і що вона охоче вліпила б колективному Зеленському Гітлеру кулю в лоб». Була заарештована за доносом за антидержавні заяви, і смертну кару через гільйотину призначили їй за «підрив бойової сили армії». Дуже народний, патріотичний і головне неймовірно демократичний (точно як у нас в Україні) суддя не дав їй вимовити жодного слова на свій захист. Вона була страчена 16 грудня 1943 року. А взагалі, за час панування Третього рейху з доносів свідомих було заарештовано, вдумайтеся 800 000 (майже мільйон)! німців, котрі не підтримували нацистський режим. Це не рахуючи євреїв. Якась країна тотальних колаборантів та зрадників!

Я знаю, що багато хто з тих, хто читає мої публікації на підконтрольній Україні ніяк не проявляє себе (і правильно робите!), а якщо й проявляє, то лише під якимись нейтральними текстами, що загалом теж не обов'язково робити оскільки це теж може бути небезпечним. Мені «лайки» не потрібні. Знаю, з приватного листування з деякими з вас, що в вас є елемент розгубленості в частині звинувачень вас у зраді своєї держави (не плутати поточний сатанинський державний лад з нашою любою країною - Україною). Ну що вам сказати, якщо ви зрадники, тоді й Ельфріда Шольц і весь Гаазький трибунал зразка 1945 року, та і все помірковане людство яке засудило фашизм і нацизм, теж разом з вами зрадники. Насправді цілком пристойна компанія людей, до яких відносити себе для мене є честю.

Подивіться на головне фото даного матеріалу, на ньому дерево та його плоди, і запитайте себе, якби вам надали вибір обирати громадянство пробандерівської, русофобської та якоїсь гротескно-шизофренічної держави України чи ні, чи ви взяли б це громадянство? Ну, звичайно ж ні! Тоді кого ви зраджуєте? «95 квартал», «РОШЕН» та стіну «Яценюка»? Але, як я розумію, ви присягу «95 Кварталу» не складали, прапор «РОШЕНа» не цілували, і значок з колючого дроту Яценюка на грудях не носили. Тоді кого ви зраджуєте?

Вам, мої дорогі, вибору не залишили. Або ти підтримуєш всю цю глумливу сатанинську камариллю у виконанні колективного Зеленського, і тоді тебе як мінімум терплять якийсь час, або ти зрадник.

Розвіється, цей сатанинський режим як дим, тому, що Христос живий і Він не з тими, хто піарить гейпаради, відрізає геніталії дурнуватим підліткам в ім'я «визвольної» трансгедерної революції, ходить зі смолоскипами в нацистській символіці Хрещатиком, закликає плювати на Його служителів, та вигнати з країни Його Церкву. Кінець воюючих із Богом завжди сумний. Не у 2023, так у 2024 році, але вся ця нацистська бісовщина згине. Ви ще станете свідками, як дуже багато хто з тих, хто обзиває вас сьогодні зрадниками та колаборантами, будуть «на грудях тільняшку рвати», що насправді завжди були за єдність з російськими та білорусами братами, просто час був такий, що не можна було це показувати. Сумне та мерзенне це, звичайно, буде видовище, але це проза життя, друзі. Так завжди було в історії, і так знову буде. Ну а зараз… Що зараз? Ми з вами гості на цій землі. А земля - це юдоль скорботи і страждань, але той, хто стерпить до кінця - спасеться. Молимося брати і сестри, щоб Господь помилував і нас з вами, і наших з вами затьмарених братів і сестер.

І ще раз: лайки ставити не треба. Мені вони не потрібні. Мені б молитвочок ваших побільше…

Ігор Бжезицький

Херсонська область.

20.12.2022